Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Гидомир, -ра, м. Гадкій, отвратительный человѣкъ. Та й вибрала ж якого гидомира! Лесь поганішого й на світі не було.
Зла́яти, злаю, -єш, гл. Обругать. Ти ж мене не збив, не злаяв, догани не дав.
Каптурник, -ка, м. Монахъ, какъ носящій капюшонъ.
Повічайка, -ки, ж. = повіка.
Прохарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Прокормиться. Заробимо, то прохарчуємось.
Ситник, -ка, м. Дѣлающій сита, ситовщикъ. Не сват ситник коробейникові. Ум. си́тничок.
Тінь, -ні, ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный.
Убудитися, -жуся, -дишся, гл. Проснуться.
Цвірінькання, -ня, с. Чириканье (воробья).