Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуб

Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. ІІ. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. зубик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Варений, -а, -е. Вареный. Кидай печене й варене. Ном. № 10054. Який дідько печений, такий і варений. Ном. № 7971.
Джут, -та́, м. = Джгут. Котл. Ен. І. 23.
Доцу́плювання, -ня, с. Дотаскиваніе какого-либо предмета.
Моло́тник, -ка, м. Молотильщикъ.
Підвоїводій, -дія, м. Заступающій мѣсто воеводы, помощникъ воеводы. К. ПС. 5, 75. Мені Замойського підвоїводій приятель, кум і сват. К. ПС. 25.
Прихистити, -хищу, -стиш, гл. Спрятать, дать пріютъ, мѣсто. Понакладала на вози садовину: груші та сливи, щоб везти на ярмарок, а решту, що не влізла в вози, треба прихистить у коморі або в хижці до завтрього до ранку. Рк. Левиц.  
Прокувати, -ку́ю, -єш, гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. І. 140.
Стигнути, -гну, -неш, гл. 1) Простывать, остывать. Чому ти борщу не їси? — Гарячий дуже, нехай стигне. 2) Застывать, застыть. Кров ллється, аж по землі стигне. Св. Л. 285. 3) Созрѣвать. Не чіпай же яблук, нехай собі стигнуть, то кращі будуть.
Употемку нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ). Канев. у.
Ухитнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Пошатнуться. 2) Уклониться, отшатнуться, освободиться изъ рукъ. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з її ручок зомлілих. МВ. (О. 1862. І. 83).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.