Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуб

Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. ІІ. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. зубик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Бігарь, -ря, м. Палка. Візьму бігарь на плечі — вся моя худоба. Гол. IV. 513. Cм. биґарь.
Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Галущанка, -ки, ж. Порода мяты. Вх. Лем. 402.
Досипа́тися I, -па́юся, -єшся, сов. в. доси́патися, -плюся, -лешся, гл. Досыпаться, досыпаться.
Засука́ти, -ся. Cм. засукувати, -ся.
Кивач, -ча, м. = кивень.
Надрочи́ти Cм. надрочувати.
Нарої́ти, -рою, -їш, гл. Нароить, навести молодыхъ роевъ. Нароїть роїв. К. ПС. 113.
Постникати, -каю, -єш, гл. = пісникувати. Ой постникала я сім понеділків, а восьмую неділоньку. Чуб. V. 1202.
Торбинонька, торби́ночка, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.