Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубелити

Зубелити, -лю, -лиш, гл. Взнуздывать. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЛИТИ"
Буга́ячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій племенному быку.
Заденчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = заднити. Діжку ще не заденчено. Екатер. у. ( Залюбовск.).
За́зелень нар. Незрѣлымъ, зеленымъ. Садовини не продавай зазелень.
Запа́хнути и запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.
Захороныти Cм. захороняты .
Люзува́ти, -вую, -єш, гл. Смѣнять. Пішов фрайтер молоденький стойку люзувати. Федьк. III. 164.
Облудно нар. Лицемѣрно, притворно.
Побоєць, -йця, м. Ум. отъ побій.
Повідсувати, -ва́ю, -єш, гл. Отодвинуть, отсунуть (во множествѣ).
Покуса, -си, ж. Искушеніе. на покусу підводити. Искушать. Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу підводиш! Стор. МПр. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБЕЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.