Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Ведмедик, -ка, м.
1) Ум. отъ ведмідь.
2) Насѣк. медвѣдка, grillotalpa vulgaris.
3) Родъ хмѣльнаго напитка.
4) Наливное колесо въ мельницѣ.
Відколупувати Cм. відколупнути.
Воша, -ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха.
Годиночка, -ки, ж. Ум. отъ година.
Заста́ти Cм. заставати.
Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають.
Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Крякнула ворона на ввесь рот. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться.
Очкове, -вого, с. Подать съ улья.
Первоспи, -пів, м. мн. Первый сонъ.