Губа́, -би́, ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Поцілував Бондарівну у самії губи. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. — ротъ до ушей. З доброї губи добре і слово. На всю гу́бу. Вполнѣ, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. На всю губу пан. Гріха на всю губу. Въ Галиціи — ці́лою губою. Ґазда цілою губою. Роспусти́ти гу́би. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, разсердиться; б) заважничать. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обѣщанія. Не роби з губи халяви. 2) мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Виросло несчислено богато ріжних губ та грибів. 3) = Губа́ня. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Ув. Губи́ще.
Краще нар. Лучше.
Лиснитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = лисніти. Вода по полю лисниться.
Ніхтогісінько мѣст. нескл. Рѣшительно никто. Не ти брехню провадиш, бо ніхтогісінько не чув і не бачив такого.
Охабити Cм. охабляти.
Пересовуватися, -вуюся, -єшся, гл. = пересуватися.
Попідпікатися, -каємося, -єтеся, гл. Подпечься, поджариться. Я люблю, щоб пироги добре попідпікалися.
Прочути Cм. прочувати.
Роскепкуватися, -куюся, -єшся, гл. Приняться за насмѣшки.
Теплісінько нар. Совсѣмъ тепло.