Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оповістник

Оповістник, -ка, м. Вѣстникъ, возвѣститель.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІСТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІСТНИК"
Виговоряти, -ря́ю, -єш, гл. = виговорювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Мет. 49. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий). ХС. VII. 421.
Воскобоїна, -ни, ж. Раст. Solidago Virgaurea L. Лв. 101.
Гласний, -ного, м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний.
Доду́муватися, -муюся, -єшся, сов. в. доду́матися, -маюся, -єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.
Кревний, -а, -е. Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина.
Кровуватий, -а, -е. Многокровный. Мнж. 183.
Ли́понька и липочка, -ки, ж. Ум. отъ липа.
Настовпужити, -ся. Cм. настовпужувати, -ся.
Промівка, -ки, ж. Рѣчь. Послухайте мене і моєї промівки. Шух. І. 192. Cм. промова.
Шкатильгати, -га́ю, -єш, гл. Прихрамывать. Чуб. II. 283.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОВІСТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.