Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оповіщати

Оповіщати, -ща́ю, -єш, сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІЩАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІЩАТИ"
Варена, -ної, ж. = варенуха. Способъ приготовленія: МУЕ. ІІІ. 88. У двір закликає та вареною частує, на весілля просить. Шевч. 108.
Дрилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Сверлить дрилем. 2) Очищать крыжовникъ, смородину и т. п. отъ косточекъ.
Осатанити, -ню́, -ниш, гл. Разозлить, взбѣсить. Махнула швидко до Троянців, щоб сих латинських постоянців по свойому осатанить. Котл. Ен. IV. 41.
Панова, -ви, ж. 1) = панва. 2) Раст. Tropaeolum Majus L. ЗЮЗО. І. 173.
Перенизати Cм. перенизувати.
Пущення, -ня, с. Заговѣнье. На пущення як зав'язано. Ном. № 524.
П'ятінка, -ки, ж. Ум. отъ п'ятниця.
Треба нар. Надо, нужно, необходимо. Пошли, Боже, з неба, чого нам треба. Ном. Хоч хочете — не хочете, треба привикати. Н. п. Иногда употр. какъ сущ.: І він з своїм требом. Грин. 1. 236. Требові й кінця нема. Грин. І. 244. На що купив? — Треба; на що продав? — Треба. І требові кінця не буде. Ном. № 9748.
Уштурити, -рю, -риш, гл. Всунуть. Вх. Лем. 401.
Шушукати, -каю, -єш, гл. Шептать, шептаться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОВІЩАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.