Біс, біса, м.
1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький.
2) до біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса!
3) з-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! З-біса швидка! О, хитра з-біса!
4) к бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у.
5) бісом дивитися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь.
6) один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое.
7) біс твоєму батькові или матері! Бранное пожеланіе.
8) на біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? На біса ти це зробив?
9) біса з'їсти. Ничего не получить.
10) біса вхопити. Ошибиться.
11) йому сам біс діти колише. Ему все удается.
12) хай тобі біс! Бранное пожеланіе.
13) біс батька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові.
14) біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма.
15) біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Ум. бісик. Ув. бісяка.
Зази́рити, -рю, -риш, гл. Увидѣть, завидѣть. Все наше, що кругом зазирить око. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирне.
Конозити, -жу, -зиш, гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ).
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить.
Латкувати, -ку́ю, -єш, гл. = латувати.
Мущени́н, -на и мущи́на, -ни, м. Мужчина.
Огуда, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Окраєць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ум. окрайчик.
Пала́нка, -ки, ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Ходімо у паланку до військового судді, — нехай він нас розсудить. 3) Печь въ косарскомъ таборѣ.
Розохотити, -ся. Cм. розохочувати, -ся.
Увіймити, -млю́, -миш, гл. Отнять.
