Доро́га, -ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Смерть — неминущая дорога. Проста до Христа у світі дорога. бо́жа доро́га (, чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Ум. дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка.
Дрібни́стий, -а, -е. = дрібний.
Захрыпнуты, -пну, -неш, гл. Охрипнуть. Співаю, аж поки не захрипну.
Попороскошувати, -шую, -єш, гл. Пожить, не стѣсняя себя, пожить въ роскоши. Я за первим чоловіком попороскошувала.
Поприбріхувати, -хую, -єш, гл. Приврать (во множествѣ).
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані.
Послуга, -ги, ж.
1) Услуга, служеніе, услуженіе. Не в золотій писі земної жизни суть, а в праці праведній, у послузі народу. Дам тобі молока, а старшого сина на послугу. Господь йому дав меч свій на послугу.
2) Слуга. Не втішайся, мати, мною, не буду ті послугою. Годував дитя не рік, не чотирі, а оддав дитя не дня, не години, людям послуга, а мені на серці туга. Ум. послужка. Свекор каже: невістко моя, свекруха каже: послужко моя.
Пряний, -а, -е. Полосатый. Зарикала коровочка, зарикала пряна.
Реберечко, -ка, с. Ум. отъ ребро.
Трепнути, -ну, -неш, гл. Тряхнуть. Ввечері, кінчаючи роботу, молотники казали: — ні, ще на вдову, — Еге, еге, трепнімо хоч снопів з пять. Cм. тріпнути, -ся.
