Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурлачити, -чу, -чиш, гл. = бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Гроба́рь, -ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.
Копання, -ня, с. Копаніе.
Легкота́, -ти, ж. Легкость. Н. Вол. у.
Ли́пець, -пця, м. 1) Мѣсяцъ іюль. Одного літнього гарячого дня в місяці липці 184... року з города Тули вийшла купка хлопців. Левиц. Пов. 3. 2) род. пад. — пцю. Липовый медъ.
Ожеред, -ду, м. Скирда соломы. Чуб. VII. 397. Хліб вимолотив — сами солома стоїть, завалив увесь город ожередами. Мир. ХРВ. 59. Косіть, хлопці, очерет та складайте в ожеред. Н. п. Усього торік сіна було ожередів з двадцять. Екатеринослав. г.
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Шевч. Ум. оченя́тко.
Рівноважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Уравновѣшиваться. 2) Мѣряться силами. Чи то ж вам легше буде рівноважитись із Русею тоді? К. Кр. 39.
Родзинковий, -а, -е. Изюмный.
Спочивання, -ня, с. Отдохновеніе. Під вечір (сонце) іде зовсім на спочивання. Чуб. І. 5.