Віта, -ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. віти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Ум. вітонька, віточка, вітка.
Засті́лок, -лку, м. Постель.
Заціпені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окоченѣть.
Зашлю́бити, -блю, -биш, гл. Сочетать бракомъ. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя зашлюбить кому иншому.
Кимнях и ким'ях, -ха, м. = кімнях, кім'ях.
Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. — Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає!
Пастух, -ха, м. Пастухъ. А овечка й каже: то ж то треба пастуха слухать, як пасе. Ум. пастушок.
Підродити, -джу́, -диш, гл. Уродить, родить. Не літо ніщо не підродило.
Ремез, -за, м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Ум. реме́зонько, ремезо́чок.
Стригавка, -ки, ж. Трясина.