Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безклопотний, -а, -е. Не имѣющій заботъ, неозабоченный, беззаботный.
Борзити, -жу, -виш, гл. Торопить. Бѣл.-Нос.
Глижа, -жі, ж. Обрывъ, подрытый водою. Переяслав. у.
Капуза, -зи, ж. = капелюха. Гол. Од. 18.
Куряк, -ка, м. Навозъ для топки.
Подоводити, -джу, -диш, гл. Довести (многое, многихъ). До добра нічого не подоводили. К. (О. 1861. II. 229).
Понести, су́, се́ш, гл. 1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому. Рудч. Ск. II. 5. Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої. Чуб. V. 146. Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть. Пойду, куда глаза глядятъ. Грин. II. 150. 2) Забеременѣть. 3) Вѣсить, имѣть вѣсъ. Важке бісове сало... мабуть так, що й моє понесе на терезах. О. 1862. І. 34.
Розсолювати, -люю, -єш, сов. в. розсолити, -лю, -лиш, гл. Солить, посолить. Пити йому схотілось. От він (дурень) набрав води, покуштував — не солона. Узяв тоді, усю сіль у воду висипав, розсолив. Грин. І. 205.
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Твердошкурий, -а, -е. Толстокожій. Шейк.