Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баламкати, -каю, -єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ. Шейк.
Гнівитися, -влюся, -вишся, гл. = гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл.
Го́рбик, -ка, м. Ум. отъ горб.
Заги́джувати, -джую, -єш, сов. в. заги́дити, -джу, -диш, гл. Запакощивать, запакостить.
Передовництво, -ва, с. 1) Начальствованіе, предводительствованіе. 2) соб. Начальство, лица предводительствующія, идущіе впереди. Величчя української нації явне з того, що, зоставшись без церковнього, політичнього, воїнського і наукового передовництва, спромоглась вона видати з себе самобутню літературу. К. ХП. 131.
Повичавлювати, -люю, -єш, гл. Выдавить (во множествѣ).
Похоріти, -рі́ємо, -єте, гл. = похворіти. Тоді саме наші діти похоріли. Васильк. у.
Солодун, -на, м. = солодій. Лохв. у.
Спобігати 2, -га́ю, -єш, сов. в. спобігти, -жу, -жи́ш, гл. Настигать, настичь. Лисиця де спобігла курку, то її. Канев. у. Несподіване лихо спобігло. МВ. І. 38.
Стирчати, -чу́, -чи́ш, гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472.