Вигинатися, -наюся, -єшся, гл. Изгибаться, выгибаться.
Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Закади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Закадить (о кажденіи ладономъ). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою.
Наїмли́ти, -лю́, -лиш, гл. = наямлити. Наїмлила у Н. грошей.
Оно нар. Только, лишь. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. В хаті тихо, оно діти сопуть.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Щитають: старих особе, а ягнята особе.
Побажатися, -жається, гл. безл. Захотѣться.
Позасилати, -ла́ю, -єш, гл.
1) Заслать (во множествѣ).
2) Сослать (многихъ). Десь у Сібір їх позасилали за те, що церкву обікрали.
Полуничниця, полуни́шниця, -ці, ж. Родъ писанки.
Розстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розстановити, -влю, -виш, гл. = розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба.