Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гружа́віти, -вію, -єш, гл. Грузнуть. Яке там болото! їден копит гружавіє. Н. Вол. у.
Дра́ли, -лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги. Вх. Пч. II. 6.
Завидю́щий, -а, -е. = завидущий.
Ле́мківщина, -ни, ж. Мѣстность, заселенная лемками: погорье Низкаго Бескида отъ р. Сяна по Попрадскую долину, въ Сяндецкомъ у. Желех. Голов. І. Вступл. 725.
Незвичайний, -а, -е. 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба. 2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н.
Ніцувати, -цу́ю, -єш, гл. Уничтожать. Хто собі що обіцує, тоє Бог ніцує. Ном. № 19.
Пострашитися, -шимо́ся, -те́ся, гл. Испугаться. Вони пострашились, не мали де сховатись та повлазили в грубу. Чуб. II. 669.
Приступ, -пу, м. 1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497. 2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.
Такой нар. = також. Шейк.
Файкати, -каю, -єш, гл. Разлетаться, развѣваться. Йде здалека парубок, поли від вітру так файкают на боки. Гн. І. 130.