Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Деліка́тність, -ности, ж. Нѣжность.
Жереп, -пу, м. 1) Родъ горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся. Вх. Зн. 17. 2) Можжевельникъ, Juniperus communis. Вх. Зн. 17.
Збі́днюватися I, -нююся, -єшся, сов. в. збі́днитися, -нюся, -нишся, гл. Притвориться бѣднымъ. Черк. у. Увійшла баба в хату, збіднилась, хлипа. Стор. І. 4.
Змарнувати, -ну́ю, -єш, гл. Безъ толку потратить, растратить; испортить. Могил. у. Змастити, змащу, стиш, гл. 1) Смазать. Ой надибав дубового сала, як змастив милу, аж шкура відстала. Чуб. V. 576. 2) Переносно: опорожнить тарелку, миску, съѣвъ кушанье. І коряк той спорожнили, і миски: змастили. Мкр. Н. 31.
Криття, -тя́, с. Покровъ, верхъ платья. Не знаю, що в криття, що в рукава. Ном. № 13516.
Лепортува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Рапортовать, доносить. Харьк.
Ободняк, -ка́, м. Человѣкъ, дѣлающій ободья. Радом.
Перебігатися, -гаюся, -єшся, гл. Переутомиться отъ бѣганья.
Плита, -ти, ж. Плита. Міусск. окр. Гн. II. 121. Шух. І. 227. Долівка камінням виложена, плитами. Св. Л. 25.
Покопати, -па́ю, -єш, гл. 1) Изрыть, ископать. 2) Перекопать (во множествѣ). Не можна мені з нею бувати і з нею розмовляти, бо лихії воріженьки покопали доріженьки. Чуб. V. 24. 3) Накопать, выкопать (во множествѣ). Сусідки близькії — то он вороги самі — покопали ями попід ким, під нами. Чуб. V. 72.