Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вапнування, -ня, с. Штукатурка, побѣлка известью.
Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр = Дзюб, дзюбати и пр. Н. Вол. у. Харьк. г. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на мѣстѣ, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.
Змилювати, -люю, -єш, сов. в. змилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Камен. у. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. Н. Вол. у.
Масть, -ти́ и масць, -ці, ж. 1) Мазь. Треба масти шукати від пальця. Кіев. г. 2) Масть, цвѣтъ животнаго. 3) Масть (въ картахъ). До всякої масти козирь. Ном. № 13551.
Опороти, -рю, -риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42.
Працювання, -ня, с. Трудъ. К. ЦН. 175,
Розбуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбутися, -буюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався. Мет. 240.
Тручання, -ня, с. Толканіе. Шейк.
Узнаватися, -наюся, -єшся, сов. в. узна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Признаваться, сознаваться, сознаться. Ми її допитували за ті гроші, що у тітки: чи не твої, — так не взнається: ні, каже, не давала, не мої. Екатер. у.
Шмалко, -ка, м. Названіе быстро ходящаго вола. КС. 1898. VII. 47.