Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Наба́гнути, -гну, -неш, гл. 1) Припомнить, выдумать. На всячину я набагла. 2) Сильно пожелать.
Нагу́то́рити, -рю, -риш, гл. Наболтать, наговорить пустяковъ.
Накипі́лий, -а, -е. Накипѣвшій.
Нігде нар. = ніде.
Памнятати, -та́ю, -єш, гл. = пам'ятати.
Плентатися, -таюся, -єшся, гл. Плестись, тащиться; шляться. Плентався і по, тій землі, де вже от-от край світа.
Ржавіти, -вію, -єш, гл. Ржавѣть.
Спухніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться рыхлымъ, разсыпчатымъ. Після попілу земля спухніє.
Страждування, -ня, с. = страждання.