Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Вуголов, -ва, м.
1) Кожаная связь, которой въ цѣпѣ било прикрѣплено къ цѣповищу; части, охватывающія концы била и цѣповища, называются вилиці, а кольцо ихъ соединяющее ремінник.
2) Часть уздечки, находящаяся на головѣ.
Ду́рбас, -са, м. Дуракъ. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба.
Запопа́сти Cм. запопадати.
Муля́р, -ра́, м. 1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. 2) = маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать.
Пастрьома, -ми, ж. Кусокъ мяса, сала и ар. положенный въ ловушкѣ для приманки звѣря. — напр. въ мышеловкѣ. Cм. пастрама.
Перетин, -ну, м. Перерывъ. Українці живуть тепер скрізь без перетину по цілій Полтавщині.
Посхоплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Схватиться, вскочить (о многихъ). Посхоплювались усі — да навтіки. Жиди посхоплювались да, піднявши манатки, так і майнули. Посхоплювались ми на віз.
Трейки нар. = тричі.
Уплескати, -щу, -щеш, гл.
1) Сплющить.
2) Обрызгать.