Балясник, -ка, м. Балагуръ, болтунъ.
Бейбас, -са, м. = бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам.
Виратовувати, -вую, -єш, сов. в. виратувати, -тую, -єш, гл. = вирятовувати, вирятувати. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене виратувала.
Дзвінкоголо́сий, -а, -е. Звучный.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Кількалітній, -я, -є. Существующій нѣсколько лѣтъ.
Мотуша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Шевелить. І тілько й видно, що живий, бо раз-у-раз руками мотушає.
Паскуд, -ди, ж. = паскуда.
Сходити 1, -джу, -диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. 6) Подходить. Ближче вхожу, — жінок бачу. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. Горілки на їх багато сходить.
Червець, -вця, м.
1) Мѣсяцъ іюнь. Так земна вісь нахиляється північним кінцем до сонця аж до десятого червця. (Въ этомъ знач. удареніе на 1-мъ слогѣ: червець).
2) Кошениль, Coccus cacti. Польская кошениль, Coccus polonicus.
3) — вцю. Шелкъ, окрашенный кошенилью.
4) Кровь изъ дѣвственной плевы.
5) Раст. Potentilla argentea L.
