Вивіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою.
Воняти, -няю, -єш, гл. = смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде.
Дихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він Як дихне помалу, то й мороз не великий. 2) Повѣять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться.
Забро́да, -ди, об. 1) = задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він.
За́жма, за́жмагом, нар. Сколько рука хватитъ, сколько можно захватить рукой (рвать). Вибрали льон зажма. Рву щавель зажмагом, щоб пан не піймав.
Индичий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный индюку или индюшкѣ.
Наві́дати, -ся. Cм. навідувати, -ся.
Планок, -нка, м. Участокъ земли въ шесть десятинъ.
Розшахвати, -хваю, -єш, гл. Развернуть.
Сивоволосий, -а, -е. Сѣдоволосый. І сивоволосий підняв руки калічені до святого Бога.