Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хмельнищина
хмельовий
хмереччя
хмиз
хмизина
хмизний
хмизняк
хмизувати
хмикати
хмілевий
хміль
хму!
хмуравий
хмурий
хмуритися
хмурний
хмурно
хмуровокий
хмуроокий
хнюпити
хнюпитися
хнюра
хнюруватий
хобза
хобот
хов
хованець
хований
хованиця
хованка
ховання
ховати
ховатися
ховзаниця
ховзати
ховзатися
ховзкавиця
ховзкий
ховпак
ховрах
ховстати
ховувати
хода
хода I
хода II
ходак
ходенько
ходжай
ходилиці
ходильниці
ходини
ходити
ходільник
ходільниця
ходіння
ходка
ходник
ходня
ходовий
ходовик
ходовитий
ходоман
ходонько
ходора
ходором
ходун
ходуні
ходушка
ходьба
ходяка
ходячий
хожай
хожалий
хождати
хоження
хожувати
хоз
хозовий
хозяін
холера
холерний
холзкий
холибати
холіва
холіра
холітати
холітатися
холод
холодець
холодити
холодіти
холодкуватий
холодна
холоднеча
холоднечка
холодний
холодник
холодниця
холоднісінький
холоднісінько
холодність
холоднішати
холодно
холоднуватий
холоднячкий
холодок
холонути
холоша
холошні
холощій
хомевка
хоми
хомівка
хомля
хомут
хомутний
хом'як
хоп!
хопак
хопити
Балеґа, -ґи, ж. = белеґа. Вх. Зн. 2.
Допала́ти, -лі́ю, -єш, гл. Догорѣть. Четверта свічка допалала, нім договорили. Гол. I. 62.
Обезвічити, -чу, -чиш, гл. Изувѣчить. Лютий, дуже лютий був... безневинно чоловіка було обезвічить. О. 1862. V. 107.
Оганятися, -ня́юся, -єшся, гл. Отгонять отъ себя (нападающихъ). Собаки в'їдаються, а бояре оганяються. МУЕ. III. 217.
Під'юджувати, -джую, -єш, сов. в. під'ю́дити, -джу, -диш, гл. Подстрекать, подстрекнуть къ чему, подбить. Желех. Cм. юдити.
Плюснути, -ну, -неш, гл. 1) Плеснуть. 2) Шлепнуться. Так і плюснув дідок наш у калюжу. Г. Барв. 189.
Пообголюватися, -люємося, -єтеся, гл. 1) Обнажиться (о многихъ). 2) Обриться (о многихъ).
Сатана, -ни, м. Сатана. Геть від мене, сатано! Єв. Л. IV. 8.
Слід I, -ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
Стугоніти, -ню, -ниш, гл. Глухо гудѣть. Коли вони чують — аж стугонить земля. Рудч. Ск. І. 147.
Нас спонсорують: