Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чижмар
чижми
чий
чик I
чик II
чика
чикавка
чикало
чикати
чикач
чикилдиха
чики-чики
чикір
чикнути
чиколодок
чиколоток
чикулівка
чим
чималий
чимало
чимбарка
чимбарь
чимбір
чимбрас
чимерка
чимисувати
чимсати
чимчикувати
чин
чина
чинарка
чинарчина
чинбарити
чинбариха
чинбарня
чинбарство
чинбарський
чинбарь
чинбурка
чингал
чиндокора
чиненник
чини
чинити
чинитися
чинка
чинки
чиноватий
чиноватний
чиновать
чинч
чинчериї
чинчикувати
чинш
чиншій
чиншовий
чиншовик
чиншуватися
чиньба
чинянка
чиняти I
чиняти II
чипавка
чипуга
чир
чиранка
чирва
чирвовий
чиргикати
чиренка
чирка
чиркот
чиркун
чирун
чирус
чирч
чирчак
чиря
чиряк
чирякуватий
чирянка
чирячка
численний
численність
численно
числити
числитися
число
чисниця
чистак
чисташ
чистенина
чистець
чистий
чистик
чистилище
чистило
чистина
чистити
чиститися
чистісінький
чистісінько
чистість
чистник
чистняк
чисто
чистобреха
чистобрьоха
чистовід
чистоплодний
чистополина
чистота
чистюк
чистюнький
чистюх
чистючка
читавий
читака
читальник
читання
Вибійчаний, -а, -е. Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані. Мир. ХРВ. 11.
Жа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.
Забенкетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Запировать.
Оковитка, -ки, ж. = оковита. Ум. окови́точка.
Памолоток, -тку, м. Цвѣтная метелка, цвѣторастеніе въ видѣ метелки, panicula.
Перластий, -а, -е. Подобный жемчугу. Ум. перластенький. Зуби перластенькі. Г. Барв. 273.
Постаростувати, -ту́ю, -єш, гл. Побыть старостою.
Усподі нар. 1) На днѣ. 2) На низу. Всі всподі — не на версі. Ном. № 1047.
Хлипи, -пів, м. мн. Всхлипыванія, слезы. Увірилась йому своїми хлипами.
Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.
Нас спонсорують: