Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

черкоти
черлений
черлениця
чернетка
чернецтво
чернець
чернецький
чернечий
чернеччина
чернещина
чернило 1
чернило 2
чернити
черниця
черничити
черничка
черніт
чернітка
чернобіль
чернобривець
чернуля
чернушечка
чернушка
чернь
черня
чернява
чернядка
черпак
черпаковий
черпати
черпіта
черпітиха
черсак
черсати
черствак
черствий
черствіти
чертежник
чертец
чертець
чертина
чертити
чертиця
чертіж
черть!
черун
черцьовий
черч
черчати
черчатий
черчатка
черчеть
черчик
черчиковий
черчистий
черчук
черянка
черятися
чесальний
чесанний
чесання
чесати
чесатися
чесний
чесність
чесно
чеснота
чеснути
чесняк
честень
честь
чеськи
четвер
четверговий
четверень
четверик
четверинка
четверник
четверниця
четверня
четверняк
четверо
четвертак
четвертака
четвертий
четвертина
четвертувати
четверть
четвертяк
четверуватися
четверуха
четвірко
четен
четирня
четирхатий
четь
чех
чехмейстер
чехнути
чехоня
чечевиця
чечекати
чечик
чечиченя
чечітка
чечуватися
чечуга
чечура
чечутиня
чєгір
чєра
чи
чиберачки
чибрик
чига
чигати
чигінь
чиж
чижемки
чижмак
Вибійчаний, -а, -е. Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані. Мир. ХРВ. 11.
Жа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.
Забенкетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Запировать.
Оковитка, -ки, ж. = оковита. Ум. окови́точка.
Памолоток, -тку, м. Цвѣтная метелка, цвѣторастеніе въ видѣ метелки, panicula.
Перластий, -а, -е. Подобный жемчугу. Ум. перластенький. Зуби перластенькі. Г. Барв. 273.
Постаростувати, -ту́ю, -єш, гл. Побыть старостою.
Усподі нар. 1) На днѣ. 2) На низу. Всі всподі — не на версі. Ном. № 1047.
Хлипи, -пів, м. мн. Всхлипыванія, слезы. Увірилась йому своїми хлипами.
Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.
Нас спонсорують: