Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́пнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить съ глухимъ звукомъ. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.
Допи́тувати, -тую, -єш, сов. в. допита́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Разспрашивать, разспросить. Глухий не дочує, так допитая. Ном. №8565.
Запа́ра, -ри, ж. Опара. Полт. Ум. запарка.
Косак, -ка, м. Большой ножъ для сѣченія капусты. Вх. Уг. 246.
Краяння, -ня, с. 1) Разрѣзываніе. Желех. 2) Кройка.
Кривдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Обижаться. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали. О. 1862 V. 7.
Лопону́ти, -ну, -не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене. Рудч. Ск. І. 63.
Одвукінь нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. (Вістовець) летів одвукінь з Низу день і ніч. К. ПС. 135.
Породити, -джу́, -диш, гл. Родить. Породила та удівонька хорошого сина. Н. п.
Притаєнний, -а, -е. Скрытный. Притаєнний чоловік. Черк. у.