Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила.
Заста́ти Cм. заставати.
Зоглядати, -да́ю, -єш, гл. Созерцать, смотрѣть на. Бо як тебе зоглядаю, отця й неньку споминаю.
Костюк, -ка́, м. Рогъ (въ загадкѣ). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о коровѣ).
Опецок, -цка, м. = опецьок. Дитина як опецок.
Попересмажуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Пережариться. Чому ж ти й не заглянула в піч? Глянь, як качки попересмажувались.
Поприсилювати, -люю, -єш, гл. Привязать (во множествѣ).
Скорбіти, -блю, -биш, гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло.
Сполучати, -ча́ю, -єш, сов. в. сполучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом.
Старостити, -рощу, -стиш, гл. Быть сватомъ.