Вередій, -дія, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Вередувала б тебе лиха юдина! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же!
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Кривенький и кривесенький, -а, -е, Ум. отъ кривий.
Нажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нажа́ти, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала.
Повід, -вода, м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Ум. повідець.
Польща, -щі, ж. Польша. Не за вас се діялось, — давно колись, як панувала на Вкраїні в-двійзі Польща і Московщина.
Понасмажувати, -жую, -єш, гл. Нажарить (во множествѣ). Гусей, поросят понасмажували.
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати.
Удвох нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Тому добре, хто вдвох.
