Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Заточи воза в клуню. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Колисати, -шу́, -шеш, гл.
1) Колыхать.
2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Колисала мама сина, свого чорнобривця.
Лине́ць, -нця́, м. Ракъ во время лишиш.
Лич, -чі, ж. = личчя. Свині хоч золотое колце управ, а вона не пойдеть всадити лич у гумно, разві у що иноє.
Непитущий, -а, -е. Непьющій. Непитущий зроду.
Печура, -ри, ж. = печера 2.
Позакрашувати, -пую, -єш, гл. = позакапувати.
Попересмажувати, -жую, -єш, гл. Пережарить (во множествѣ).
Ревіння, -ня, с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров.
Стебур'я, -ря, с. соб. Стебли. Стебур'я з малини вимерзло.
