Дітва́к, -ка́, м. Мальчуганъ. мн. Дітваки́. Дѣтишки. Нема у нього дітваків.
Довгочху́н, -на́, м. Долго чихающій.
Зате́пла нар. Пока тепло.
Наплю́скатися, -каюся, -єшся, гл. Наплескаться вволю.
Сапа, -пи, ж. Кирка для выпалыванія сорныхъ травъ, для окучиванія растеній. Роспочинається полоття; народ висипає, як та хмара, як та орда, з сапами. Сапа мав деревяне держівно = фіст, вправлене в зелізне вухо, що вистав з плоскої зелізної жмені. Ум. сапка, сапочка.
Сіменник, -ка, м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ.
Смоктання, -ня, с. Сосаніе.
Тичина, -ни, ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка.
Тпрукати, -каю, -єш, сов. в. тпрукнути, -ну, -неш, гл. Говорить, сказать лошади тиру. Грицько.... тпрука на все поле.
Уланик, -ка, м. Ум. отъ улан.
