Від'Їздити 2, -джу, -диш, сов. в. від'їхати, -їду, -деш, гл. 1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити.
Гребенчу́к, -ка́, м. Родъ растенія, похожаго на тернъ.
Зачха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Зачихать.
Звірюва́ння, -ня, с. Звѣрскіе поступки. К. Краш. 17.
Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро.
Зледащі́лий, -а, -е. Ухудшившійся, пришедшій въ негодность, упадокъ. 2) Разлѣнившійся.
Імити Cм. імати.
Рант, -ту, м. Рантъ. Чоботи під рант. Чоботи пошиті до ранту.
Унещасливити, -влю, -виш, гл. Сдѣлать несчастнымъ.
Хилятися, -ляюся, -єшся, гл. 1) Качаться, колебаться, шататься. Вітер повіває — сосна ся хиляє. Яка ти бліда, аж страшка і хиляєшся. Хилялись, як п'яна. 2) Наклоняться. Як візьмеш хиляться, то аж спина болить. З) Шататься, слоняться. А жіночка московкою всюди хиляєтьвя — і по жидах, і по панах.... боса. Проміж оселею хилявся, тини переступав, ховався.
