Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Вороний, -а, -е. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді.
2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. Ум. вороненький.
Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Голос дзвінкий. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується.
Доста́тній, -я, -є. Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Достатня одежа. 2) Обильный. Достатня паша.
Либо́й нар. = либонь.
Пакість, -кости, ж. Пакость. Чорте, де йдеш? — Болота палити. — Не буде горіти! — Добре мені пакість зробити.
Поперелякуватися, -куємося, -єтеся, гл. Перепугаться (о многихъ). Люде тікають з поля, усі поперелякуються.
Преподобниця, -ці, ж.
1) Преподобная, праведная, святая.
2) Красавица. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею.
Сторожик, -ка, м. Первое перо въ крылѣ птицы.
Щедрівниця, -ці, ж. Поющая щедрівку.
