Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куга

Куга, -ги, ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35. 2) Деревянный поплавокъ къ неводу или иной сѣти въ видѣ небольшого (1/4 — 1/2 ведра) боченка, а къ переме́ту — чурка изъ древеснаго корня. Вас. 186, 188.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 318.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУГА"
Ґерґе́тня, -ні, ж. 1) = Ґеґання. 2) = Джерґіт 2. Жидівська ґерґетня. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Еле́гія, -гії, ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили. Шевч. ІІ. 152.
Пахольський, -а, -е. Относящійся къ мальчику. К. ЦН. 311.
Перемістити, -щу́, -стиш, гл. Перемѣстить.
Прокисати, -са́ю, -єш, сов. в. проки́с(ну)ти, -ну, -неш, гл. Прокисать, прокиснуть. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти. Чуб. V. 133.
Роздзявити, -ся. Cм. роздзявляти, -ся.  
Служитель, -теля, м. Слуга. Служителю мій вірний! АД. II. 11.
Харкотиння, -ня, с. Мокрота, грудная флегма. Драг. 1. Канев. у. Камен. у.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Чуб. І. 186. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури. Драг. 56.
Шишкуватий, -а, -е. Покрытый шишками, наростами. Кора на дереві шишкувата. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.