Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр'я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». 2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. 2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в'язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти; подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. 5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав.
Занори́читися, -чуся, -чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив ти пихиць її! так і заноричилась!
Кричання, -ня, с. Крикъ. Кричання не своїм голосом.
Лушпи́на, -ни, ж. 1) = лушпайка. Не жалій хазяїна, їж картоплю з лушпиною! Горіхові лушпини. 2) Скорлупа яицъ. Ум. лушпинка, лушпиночка.
Повістити, -щу, -стиш, гл.
1) Разсказать. Де котрий пожартує, инший стам та свій смуток — жаль повістить.
2) Извѣстить. Пішли люде у слободу повісти́ти.
Розшматувати, -ту́ю, -єш, гл. Разорвать на куски. (Хорти) її, бісову, розшматують.
Сівок, -вка, м. Количество взятаго для посѣва въ руку зерна.
Уловитися, -влюся, -вишся, гл. Пойматься. Нехай вловиться в тенета, що на мене потай ставив.
Упиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. упитися, уп'юся, -єшся, гл.
1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Мені любо дівочою красою впиватись.
2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Як п'явка впивсь. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася.
Швидкати, -каю, -єш, гл. Спѣшить.