Грасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Вытаптывать. Татари стояли, копитами землю грасували.
Квапливий, -а, -е. 1) Поспѣшный, торопливый.
2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. (Правда 1868, 508).
Парасоль, -ля, м. Зонтикъ.
Побитовий, -а, -е. Бытовой.
Попідбірати, -ра́ю, -єш, гл. Подобрать (во множествѣ).
Почикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. порѣзать.
Розридатися, -даюся, -єшся, гл. Разрыдаться. Марта розридалась.
Ставити, -влю, -виш, гл.
1) Ставить, уставлять.
2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Треба ставити дзвіницю посеред села.
3) — на о́чі. Давать очную ставку.
4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном.
Увібрати, уберу, -реш, гл. = убрати.
Чень нар. = чей. Біда, та що робити? Треба біду тішити, чень і біді колись конец буде.