Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте.
Нозя, -зі, ж. дѣтск. Нога, ножка.
Обмахнути, -ся. Cм. обмахувати, -ся.
Покревний, -а, -е. Родной. Господоньку, пом'яни, душі померших родителів покревних.
Просторікуватий, -а, -е. Многорѣчивый. В її просторікуватому оповіданні.
Пустісінько нар. Совершенно пусто.
Ряжа, -жі, ж.
1) соб. Утварь, орудія, для чего либо необходимыя.
2) Шайка банная. Ум. ряжка, ряжечка.
Худобний, -а, -е. 1) Относящійся къ имуществу, скоту; имущественный. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому.
2) = худібний.
3) Бѣдный, убогій. Глядай собі, милий, у чистім золоті, а мені дай покій худобній сироті. Cм. худібний.
Цілитель, -ля, м. Исцѣлитель. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені.
