Велий, -а, -е. = великий. Свята твоя дорога. Боже! хто велий, яко ти, на світі.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Зве́рху нар. Сверху. В вербі корень підмиває, зверху вершок усихає. Нехай ваше зверху буде. Пусть будетъ по вашему. Ум. зверше́чку.
Зозуленька, зозулечка, -ки, ж. Ум. отъ зозуля.
Порозгойдувати, -дую, -єш, гл. Раскачать (во множествѣ).
Протовкти, -вчу, -че́ш, гл. Протолочь.
Рахта, -ти, ж. Второй день храмоваго праздника. На другий день (після храму) у нас рахти, щоб то мед вже допивати.
Розмірятися, -ряюся, -єшся, гл. — з ким. Отмѣрить что слѣдуетъ кому.
Спокусливий, -а, -е. Искусительный, соблазнительный.
Укріпити Cм. укріпляти.
