Гнівливість, -вости, ж. Раздражительность, склонность къ гнѣву.
Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Хто вітру служить, тому димом платять. Намітка як дим тоненька. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Ди́мом пішло́ , — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. Ум. Димо́к, димо́чок. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає.
Здоби́шник, -ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити.
Ле́дарь 2, -рі, ж. соб. Лѣнтяи, бездѣльники, сбродъ. Давно я потоптав би сю ледарь, да тілько честь на собі кладу. Погуби ледачу ледарь.
Нао́хляп нар. 1) Мѣшкомъ. На неї плаття наохляп стоїть. 2) Безъ сѣдла. Їхати конем наохляп.
Півчий, -чого, м. Пѣвчій. Ми святого Петра півчі. Я вас добре знаю, бо ви півчі.
Притужити 1, -жу, -жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив!
Розсипний, -а, -е. Разбросанный. Розсипна наша волость.
Спотинову, спотонову, нар.
1) Сначала, спервоначала. От (чумаки) як виїхали, спотинову у кожного багато хліба, їдять, не шкодіють.
2) Снова. Те ж збувши, взявся закупать всячину всяку спотонову.
Шнипорити, -рю, -риш, гл. 1) = нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. 2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві.
