Витрощити, -щу, -щиш, гл. Перетрощить.
Відвертатися, -таюся, -єшся, сов. в. відвернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. 2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки.
Ді́ви́ще, -щі, ж. = Дівчище.
Заві́чно нар. При жизни. Ірод собі завічно пекло готував.
Засе́лище, -ща, с. Заселенное мѣсто.
Кримець, -мця, м. Житель Крыма.
Люди́ний, -а, -е. = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога?
П'їла, п'їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п'їли́ни проходять сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. колода; въ колоді есть мечик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сворінем.
Побіліти, -лію, -єш, гл. 1) Побѣлить. Побілила около. 2) Поблѣднѣть. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. побілів як вільхо́ва довбня. Покраснѣлъ.
Штаба, -би, ж. Полоса (желѣза, стали). А кості — мов товсті залізні штаби. Ум. штабка.
