Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розвертіти
розвертувати
розвеселити
розвесеління
розвеселяти
розвеселятися
розвести
розвештатися
розвивати
розвиватися
розвиднитися
розвидніти
розвиднюватися
розвидняти
розвиднятися
розвилина
розвилистий
розвилки
розвинути
розвинутися
розвити
розвиток
розвихати
розвихатися
розвівати
розвід
розвідати
розвідка
розвідна
розвідувати
розвідуватися
розвій
розвінчати
розвінчувати
розвірити
розвірняка
розвірчувати
розвірчуватися
розвісити
розвітритися
розвішати
розвішувати
розвіяти
розвлать подерниця
розводити
розводитися
розводка
розводний лист
розвозити
розволікати
розволожити
розволокти
розволочити
розволочитися
розвора
розворина
розворити
розворовувати
розворовуватися
розвороття
розворсати
розворухнути
розворушити
розворушувати
розворушуватися
розворювати
розв'язок
розв'язувати
розв'язуватися
розв'язь
розгавкатися
розгадати
розгадка
розгадувати
розгадуватися
розгадючитися
розгадючуватися
розгайкатися
розгайнувати
розгаласуватися
розгамуза
розганяти
розганятися
розгардія
розгардіяш
розгардіяшити
розгари
розгарикатися
розгарний
розгарцюватися
розгарчатися
розгарюкатися
розгарячити
розгасати
розгасатися
розгасти
розгвалтуватися
розгвинтити
розгвинчувати
розгейкатися
розгидити
розгидитися
розгикатися
розгинати
розгинатися
розгиркатися
розгівлятися
розгільчастий
розгін
розгладжувати
розгладжуватися
розгледжувати
розгляд
розглядання
розглядати
розглядатися
розглядач
розглядини
розглядіти 2
розглядувати
Запомогти́ Cм. запомагати.
Канарочка, -ки, ж. Ум. отъ канарка.
Покупувати, -пую, -єш, гл. Накупить, купить. Може в вас така думка, що я все те покупував. МВ. І. 84.
Прибажний, -а, -е. Изъ прихоти желаемый. Вх. Зн. 55.
Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
Прохолоджати, -джаю, -єш и прохолоджувати, -джую, -єш, сов. в. прохолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. АД. І. 169. Я тебе прохоложу трохи. Рудч. Ск. II. 166. Нехай Лазарь прохолодить язик мій. Єв. Л. XVI. 24.
Сніть, -ти, ж. = снітій. Вх. Лем. 468.
Тинфа, -фи, ж. = тимфа = пинхва. Тинфу дали оттаку! Чуб. І. 274.
Устряти Cм. устрявати устугва, -ви, ж. Полоса отрѣзанной кожи, ремень. Шух. І. 292.
Чин, -ну, м. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину. Г. Барв. 224. 2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Н. Вол. у. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище. Кв. 3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов. МВ. ІІ. 32.
Нас спонсорують: