Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ретор
реторва
реторика
ретяз
реус
рецетовка
рецок
реч
реченець
речи
речінь
речник
речнистий
речницький
решетилка
решетина
решетити
решетище
решетник
решето
решетувати
решітка
решітник
решіточка
решітце
решт
решта
рештак
рештант
рєзка
ржа
ржавець
ржавий
ржавіти
ржанець
ржання
ржати
ржій
риба
рибак
рибалити
рибалки
рибалчик
рибалчин
рибалчити
рибальня
рибальство
рибальський
рибарити
рибарство
рибарчик
рибарь
рибас
рибаска
рибаха
рибацтво
рибаченько
рибачити
рибачиха
рибець
рибин
рибина
рибка
рибний 1
рибний 2
рибник
рибно
рибоїд
риболов
риболовець
риболович
риболовка
риболовний
риболовник
рибонька
рибчина
риб'я
риб'яний
риб'ятко
риб'ячий
ригати
ригачка
риги
ригнути
риговина
ригувати
риґівниця
риґувати
ридання
ридати
ридван
ридванний
риж
риженький
рижиїще
рижий
рижієвий
рижій
рижіти
рижок
рижуха
риза
риззя
ризи
ризінка
ризка
ризник
ризниця
рийка
рик
рикало
рикання
рикати
рикнути
рикуля
рику-рику!
рило
рильний
риля
риляч
Богодавець, -вця, м. Данный Богомъ (въ сказкѣ). Родився він, охрестили його і дали йому ім'я Іван Богодавець. Бог дав і Богодавцем назвали його. Чуб. II. 239.
Закрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. закри́тися, -ри́шся, -єшся, гл. Закрываться, закрыться, укрываться, укрыться. Стоїть дівка з молодцем, закрилася рукавцем. Чуб. V. 87.
Ліща́ниця, -ці, ж. = ліщина. Желех. Ба, чому то ліщанице, така не вродлива? Зіма була студененька, мене зморозила. Гол. II. 425.
Обварюватися, -рююся, -єшся, сов. в. обваритися, -рюся, -ришся, гл. Обвариваться, обвариться.
Перемочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. перемочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Промокать, промокнуть. По дощеві перемочиться, перекисне. Зміев. у.
Переповзати, -за́ю, -єш, сов. в. переповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Переползать, переползти.
Присяжний, -а, -е. Присяжный.
Проворно нар. Проворно, быстро.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. І. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. І. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.
Шушукання, -ня, с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.  
Нас спонсорують: