Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рострясти
ростужитися
ростулити
ростулювати
ростулюватися
ростуляти
ростулятися
ростун
ростурбувати
ростурбуватися
ростъ
ростючий
ростягання
ростягати
ростягатися
ростяпака
росхавити
росхапати
росхапувати
росхвалитися
росхвалюватися
росхвилюватися
росхвіяти
росхворітися
росхекати
росхилити
росхильчастий
росхиляти
росхилятися
росхита
росхитати
росхитувати
росхитуватися
росхід
росхідний
росхідник
росхідниця
росхлипатися
росхлюпати
росхлюпувати
росхлюпуватися
росходжуватися
росходини
росходитися
росходитися 2
росхокати
росхрабритися
росхрабруватися
росхристаний
росхристати
росхристатися
росхристя
росхряпаний
росхряпень
росяний
росянка
росяно
рот
рота
ротатий
ротеня
ротмистр
ротний
ротній
роток
ротяка
рох!
роха
рохкання
рохкати
рочистий
рочитися
рочок
рощ
рощ...
руб I
руб II
рубай
рубак
рубака
рубанець
рубаний
рубанисько
рубанка
рубання
рубанок
рубатє
рубати
рубатися
рубатка
рубач
рубеж
рубель I
рубель II
рубець
рубити
рубіж
рубковий
рублевий
рублений
рублик
рублінник
рубльовик
рубляка
рубнути
рубок
рубонути
рубчастий
рубчик
руб'я
руга
ругач
руґеля
руда
рудиголова
рудий
рудіти
рудка
рудник
рудня
Богодавець, -вця, м. Данный Богомъ (въ сказкѣ). Родився він, охрестили його і дали йому ім'я Іван Богодавець. Бог дав і Богодавцем назвали його. Чуб. II. 239.
Закрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. закри́тися, -ри́шся, -єшся, гл. Закрываться, закрыться, укрываться, укрыться. Стоїть дівка з молодцем, закрилася рукавцем. Чуб. V. 87.
Ліща́ниця, -ці, ж. = ліщина. Желех. Ба, чому то ліщанице, така не вродлива? Зіма була студененька, мене зморозила. Гол. II. 425.
Обварюватися, -рююся, -єшся, сов. в. обваритися, -рюся, -ришся, гл. Обвариваться, обвариться.
Перемочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. перемочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Промокать, промокнуть. По дощеві перемочиться, перекисне. Зміев. у.
Переповзати, -за́ю, -єш, сов. в. переповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Переползать, переползти.
Присяжний, -а, -е. Присяжный.
Проворно нар. Проворно, быстро.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. І. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. І. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.
Шушукання, -ня, с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.  
Нас спонсорують: