Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Заколоси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Выбросить колосъ. Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу.
Зі пред. = з. Хуртовина зі сходу на їх найде.
Ли́шенько и лишечко, -ка, с. Ум. отъ лихо.
Нахамаркати, -каю, -єш, гл. Прочесть невнятно.
Нікогісінько мѣст. Рѣшительно никто.
Позорувати, -рую, -єш, гл. Обращать вниманіе. Cм. позір.
Посидковий, -а, -е. — ва хата. Обычная хата гуцула, въ которой онъ живетъ съ семьей, — называется такъ въ противоположность зимней хатѣ на отдаленныхъ сѣнокосныхъ угодьяхъ, которая называется зимарка.
Ростулювати, -люю, -єш, гл. = ростуляти.
Теско, -ка, м. = тезко.