Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зоря
зорявий
зоряво
зоряний
зоряниця
зоряно
зоряти
зорятися
зоряшний
зосібна
зослати
зосмілити
зосмілитися
зосмілювати
зоставати
зоставатися
зоставити
зоставляти
зостановити
зостанок
зостарити
зостарітися
зостати
зостатися
зострах
зострівати
зостріватися
з'остріти
зотлілий
зотління
зотліти
зотнути
зотнутися
зотривати
зотрухнути
зотхати
зотхнутися
зохабити
зохматися
зохотитися
зочити
зошмарити
зп..
зрабувати
зрада
зрадецький
зраджати
зрадзілля
зрадити
зрадитися
зраділий
зрадіти
зрадітися
зрадливий
зрадливість
зрадливо
зрадний
зрадник
зрадниця
зрадній
зрадніти
зрадок
зрадувати
зрадуватися
зраз
зрази
зразковий
зразовий
зразок
зразу
зралити
зрана
зранити
зранку
зратитися
зрахувати
зреєструвати
зрекатися
зретитися
зречи
зречися
зрешілий
зрешіти
зривання
зривати
зриватися
зривки
зринати
зринутися
зриштувати
зрівка
зрівна
зрівноважити
зрівняти
зрівнятися
зрідка
зрідно
зрізати
зрізна
зрізнитися
зрізок
зрізувати
зрікатися
зрілко
зрінка
зріст
зрість
зріти
зріти 2
зроб
зробити
зробитися
зробка
зробляти
зробок
зрода
зродити
зроду
зрожай
зрожати
Вишукати Cм. вишукувати.
Доби́чник, -ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Доповіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. допові́сти, -ві́м, -віси́, гл. 1) Оканчивать, окончить разсказывать. 2) Сообщать, сообщить, докладывать, доложить. Скоро ввиділи, пану доповіли. АД. І. 36. Наймичка доповіла їй, що се все Тупотун так веселить беседу. Г. Барв. 311.
Китити, -кичу, -тиш, гл. Дѣлать кисти. Та шила хусточки з китаєчки, лишила китиці з заполочі. Мил. 88.
Костер, -тра́, м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І.
Огріх, -ха, м. Пропущенное мѣсто при паханьѣ поля. Глядіть же, щоб оранка без огріхів була. Харьк.
Повдовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Ражень, -жню, м. У сапожниковъ: подошвенный товаръ. Сумск. у.
Сточки, -чок, ж. мн. Слитые вмѣстѣ остатки. Пила сточки. МУЕ. III. 150.
Шамотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть. Забрався в чужу солому та й шамотить.
Нас спонсорують: