Гучни́й, -а́, -е́. 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Гучне весілля справили.
Замазу́ра, -ри, об. Замарашка. Замазури мої ще мені й усміхаються, і не мислять про те, що мати журиться.
Кучугура, -ри, ж.
1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде.
2) Куча. Яка кучугура з'їдів, — хоч би на топливо брали. Кучугура й три оберемки (багато).
Лебедина, -ни, ж.
1) Лебедь-самка. Ой білая лебедина тихий Дунай сколотила.
2) Лебяжье мясо. А в Кирильця вечеря: буде рибка печена... лебедина варена.
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Вона стане на користь людові нашому. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує.
Непомильність, -ности, ж. Безошибочность.
Південний, -а, -е. 1) Полуденный. Під гарячим промінням південного сонця рушили в дорогу. 2) Южный. Магнитна стрілка завжди повертається одним кінцем на північну сторону, а другим на південну.
Покійний, -а, -е. Покойный, умершій. Загубила материну хустку, що ще од її покійної матері.
Просоння, -ня, с. Просонки. Еней з просоння як схопився. З просоння яко мога давай кричати кукуріку.
Ровчак, -ка, м. = рівчак.