Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закацюбти
закачати
закачатися
закачувати
закачуватися
закачурити
закашляти
закашлятися
заквакати
заквасити
заквасувати
заквашувати
заквашуватися
заквилити
заквитати
заквитувати
заквітати
заквітчаний
заквітчати
заквітчувати
заквітчуватися
заквічати
заквоктати
закепкувати
заки
закивати
закигикати
закид
закидати
закидатися
закидний
заким
закинути
закипати
закипілий
закипіти
закиркати
закисати
закислити
закислювати
закиснути
закихикати
закихкати
закишкати
заківець
заківка
закіль
закім
закін
закінчання
закінчати
закінчатися
закінчити
закінчитися
закіп
закіптити
закіпчитися
заклад
закладанка
закладати
закладатися
закладини
закладка
закладний
закладочка
закладчанин
закладчини
закладщини
закласти
заклацати
заклебучений
заклекотати
заклепити
заклик
закликальник
закликальниця
закликання
закликати
заклин
заклинання
заклинати
заклинатися
заклинач
заклинцювати
закліпати
закло
заклопотати
заклопотатися
закльовок
закльовувати
закльовуватися
заклюбачений
заклювати
заклюкання
заклюкати
заклюнути
закля
заклякати
закляклий
заклякнути
заклясти
заклятий
заклячуваний
закметити
закмітити
закмічувати
закнявчати
заков
заковезитися
заковерзувати
заковизнути
заковизти
заковтати
заковувати
закозакувати
закозакуватися
закоїти
заколатати
заколесник
заколи
Бохало, -ла и пр = бухало и пр.
Вутюхна, -ни, ж. = вутка. Грин. ІІІ. 112.
Дарува́тися, -ру́юся, -ру́єшся, гл. Дарить кому. У нас така установка, що родина, як їде в гості, — дарується. Федьк. Пов.
Кав! меж. Выражаетъ пискъ ребенка, щенка, мяуканье кота, крикъ галки и пр.
На́пругомнар. 1) Крѣпко; напряженно. Не задрімав і на волосок напругом. 2) Скоропостижно. Напругом умер. 8) Стремительно (о теченіи). Вода напруго пішла. Вас. 189. Вода напругом пішла. Вас. 212.
Погребня, -ні́, ж. = погребник.
Поширочити, -чу́, -чи́ш, гл. = поширити.
Улютувати, -тую, -єш, гл. Впаять.
Хорунжий, -жого, м. 1) Хорунжій, знаменосецъ. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. №7291. Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. К. ЧР. 41. 2) Одинъ изъ участниковъ свадебнаго обряда. О. 1862. IV. 17.
Чаплія, -лії, ж. 1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила. Котл. Ен. 2) Cм. лук 3.
Нас спонсорують: