Аги́кати, -каю, -єш, гл. Кричать аги́.
Бабодур, -ра, м. Волокита, ловеласъ. Cм. бабій 1.
Басарунок, -нку, м. Сѣно или трава, которое даютъ коровѣ въ то время, когда ее доятъ.
Борзий, -а, -е. Быстрый, скорый. Та як же ти найшов мені ба такій лік борзий. Ум. борзенький.
Гостри́ло, -ла, с. Приборъ для точенія косы.
Кісто, -та, с. = тісто. Знать мою матір, що хліб пекла, бо на воротях кісто. Діжа з кістом.
Мости́ти, мощу, -стиш, гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда кого бистрого Дніпра. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. Миша... гніздо мостить. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) мостити постоли. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять.
Нако́кати, -каю, -єш, гл. Настричь (преимущ. овечьей шерсти).
Непутити, -чу, -тиш, гл.
1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що! але ж батько непутить, а сина чортма.
2) Портить, развращать. Багато нашого брата горілка непутить.
3) Съ отрицаніемъ безлично. не непутить. Не мѣшаетъ. Хоч би й десятку дали, то воно не непутило б.
Панійка, -ки, ж. Ум. отъ панія.
