Відплішити, -шу, -шиш, гл.
1) Вынуть клинышекъ, которымъ было что либо заклинено.
2) Отколотить. Відплішив так, що до нових віників буде згадувати.
Гілля Ii, -ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Ой дуб на березу гіллям похилився. Ум. гіллячко. Дубок і опустив гіллячко.
Дия́кон, -на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає.
Зґля́ґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Створожиться. Зґляґалось молоко.
Кантурь, -ря, м. = кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи.
Лелі́єнька, -ки, ж. Ум. отъ лелія.
Обповивати, -ва́ю, -єш, сов. в. обпови́ти, -в'ю, -єш, гл.
1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив.
2) Пеленать, спеленать.
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане.
Учащати, -щаю, -єш, гл.
1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. З того часу став учащати що-вечора.
2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай.
Чоботонько, -ка, м. Ум. отъ чобіт.
