Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зцілення

Зцілення, -ня, с. 1) Соединеніе въ одно цѣлое. 2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЦІЛЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЦІЛЕННЯ"
Дроб'Я́та, -б'я́т, с. мн. Овцы. Желех. Шух. І. 84.
Зачіпа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. зачепи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Біда, та й за біду зачепилася. Ном. № 2162. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Циссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Ном. № 1918. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі. К. ХП. 17.
Намо́вка, -ки, ж. = намова. Може в них була така намовка, Бог їх зна. Александров. у.
Невільничий и невольничий, -а, -е. = невільницький. І помоляться на волі невольничі діти. Шевч.
Некваря, -рі, ж. Плохо сваренное кушанье. Вх. Зн. 32.
Обгодовувати, -вую, -єш, сов. в. обгодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Окармливать, окормить. Обгодував і упоїв, так що вовк не видержав. Рудч. Ск. І. 12.
Понарікати, -ка́ю, -єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ). Желех.
Таборовий, -а, -е. Лагерный. К. ЧР. 309.
Цикавка, -ки, ж. = сикавка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЦІЛЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.