Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуховатий

Зуховатий, -а, -е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУХОВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУХОВАТИЙ"
Випилювати, -люю, -єш, сов. в. випиляти, -ляю, -єш, гл. Выпиливать, выпилить.
Гайтта! меж. Гайта. Kolb. І. 65.
Гапка, -ки, ж. 1) Петля изъ проволоки для застегиванія платья. 2) Задница. К. ЦН. 223.
Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати. ХС. VII. 421.
Пеняти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє. 2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор.
Перецмокати, -каю, -єш, гл. Перестать чмокать.
Подоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Припочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припочи́ти, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. І. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. І. 221.
Сказати, -жу́, -жеш, гл. 1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш. Ном. № 12870. 2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Рудч. Ск. І. 105. Сказав нагріти два казани. Грин. II. 99. 3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина! Г. Барв. 363.
Цедулка, -ки, ж. Записка. Стор. II. 258.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУХОВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.