Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копійчина

Копійчина, -ни, м. 1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною. Левиц. І. 2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПІЙЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПІЙЧИНА"
Білогруд, -да, м. 1) Имѣющій бѣлую грудь. Желех. 2) пт. а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14. б) Cinclus aquaticus. Шух. І. 23. Ум. білогрудик. Вх. Зн. 3.
Викрасти, -ся. Cм. викрадати, -ся.
Гетька, -ки, ж. Лошаденка, кляча, крестьянская лошадь. Вх. Лем. 403.
Лейстрови́к, -ка́, м. Реестровый казакъ. Бенкетує шляхта, іграючи в карти, а козаки-лейстровики додержують варти. К. Досв.
Переставка, -ки, ж. Сѣть для ловли перепеловъ. Вх. Пч. II. 16.
Позакурювати, -рюю, -єш, гл. 1) Закурить (о многихъ). Позакурювали люльки. 2) Закоптить (во множествѣ). 3) Запылить (во множествѣ). Одежу позакурювали в дорозі.
Поклякнути, -кну, -неш, гл. Склониться, нагнуться. Колос позолотів, набубнявів, покляк. Г. Барв. 147. Отті прямії тоски зовсім пустісінькі, ростуть на ші даром; котрі ж поклякнули, то божа благодать: їх гне зерно, вони нас мусять годувать. Греб. 363.
Пухтя, -ті, м. = пухтій.
Росполохувати, -хую, -єш, сов. в. росполохати, -хаю, -єш, гл. Распугать, разогнать. Сипни пірнатими і росполохай хижих. К. Псал. 319.
Травиця, -ці, трави́ченька, трави́чка, -ки, ж. Ум. отъ трава.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПІЙЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.