Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коповиця

Коповиця, -ці, ж. Время сгребанія конецъ, сгребаніе копенъ. Коповиця була, люде мов бджоли гудуть да мед збірають, так люде нагребли, копи возять. Г. Барв. 339.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПОВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПОВИЦЯ"
Бардадим, -ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.
Відкладання, -ня, с. Откладываніе.
Головеня, -няти, с. Головка. О. 1862. І. 72. В головеняті у дитини. О. 1862. I. 70.
Збесі́дувати, -дую, -єш, гл. Сказать. Вх. Лем. 417.
Зненазнімка нар. = знезнімка. Харьк.
Омаль нар. Обмаль.
Постелечка, -ки, ж. Ум. отъ постеля.
Прохідка, -ки, ж. Прогулка. Харьк.
Совп, -па, м. = подошов. Вх. Пч. II. 24.
Шипах, -ха, м. Кисть орѣховъ на деревѣ. На шипасі саме сидів такий здоровий паук, так я й не зірвав, а горіхи добрі були. Канев. у. 2) Мерзлая груда.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПОВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.