Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Жерсть, -ти, ж. Жесть.
Завива́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. зави́ти, -в'ю́, -є́ш, гл. 1) Завивать, завить, свивать, свить. Ой зав'ю вінки та на всі святки. 2) Заворачивать, завернуть, обматывать, обмотать, обертывать, обернуть, повязывать, повязать; налагать, наложить повязку. Скину опончу, зав'ю ніжки. Молодії молодиці, завивайте головиці. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав, червоною китайкою завивав. 3) То же, что и покрива́ти, покри́ти новобрачную, а также дѣвушку, имѣющую ребенка. Переносно: покри́ти ді́вчину — обольстить дѣвушку.
Загну́ти, -ся. Cм. загина́ти, -ся.
Зде́рти, -ся. Cм. здерати, -ся.
Лю́тер, -тра, м. = лютор.
Мизе́рно нар. 1) Убого, бѣдно. 2) Жалко.
Ногавиця, -ці, ж.
1) Штанина.
2) мн. Штаны суконные. Дівки вінки погубили, а парубки ногавиці.
Староство, -ва, с.
1) Область, управляемая старостой.
2) Должность старосты.
Характерник, -ка, м. Чародѣй, колдунъ. Став я шукать знахарів та усяких характерників.
