Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Воротній, -я, -є. Воротный. Якась людина.... бралась на перелаз у воротній хвірточці.
Глембеї, -бей, ж. мн. Мѣсячное очищеніе женщины.
Капраль, -ля, м. Капралъ. Позволь, позволь, пане капраль, на мед, вино пойти. Ум. капралик. Чого би ми, капралики, від вас утікали?
Ляк, -ку, м. Испугъ. Чого б ти з ляку не сказав. Троянці з ляку задріжали.
Попідгледжувати, -джую, -єш, гл. = попідглядати.
Реєнт, -та, м. Регентъ.
Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Така вже вдача собача. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить.
Ушелепкатися, -каюся, -єшся, гл. Попасть куда, забраться, попасть во что либо неудачно, несчастливо.
Цвірчок, -чка, м. = цвіркун. Cм. цвірчок.